Музика  Уляна Василівна

Публікації в електронних журналах та платформах електронної літератури

«Колись давно-давно, може й тисячу років тому, у нашому краї було пусто, непривітно лежали незаймані степи та перелоги. Людей взагалі не було: ніхто тут не жив, ніхто й хліба не ростив. Якось-то завітав сюди молодий вродливий козак Семен. Може, йому тут волею, свободою запахло? Почав гарно хазяйнувати козак. Проте він не забував про звитяги козацьких походів. А одного разу, визволяючи з неволі українських дівчат-бранців, сподобав козак дівчину: надзвичайно вродливу, з розкішним іменем – Орина.

Зажили вони мирно, злагідно, заможно. Через деякий час недалеко біля їхньої хати виросли нові житла. І на честь своєї дружини-красуні назвав козак Семен цей хутірець Оринин».

9 листопада 1966 року в одній із західних частин (Кривда) села Оринин Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області в сім’ї робітників народилася я, Уляна Василівна Музика (дівоче Банас). У моїй родині я найменша дитина, окрім мене ще є два брати.

З 1970 до 1977 рр.  я відвідувала ДНЗ «Калинка». У дитячому садку мені не подобалося спати в післяобідній час, зараз я іншої думки щодо цього, і ми спокійно удвох з вихователькою Людмилою Олександрівною спілкувалися. Тому про дитячий садок в мене залишилися теплі і ніжні спогади. І вже тоді в моєму серці зароджувалася мрія виховувати, бути чуйною, співчутливою людиною.

У 1977 році я пішла в перший клас середньої загальноосвітньої школи, яку закінчила у 1984 році.

Мені подобалася школа, вчителі і учні мого класу. Я добре навчалась, а улюбленими предметами були українська мова та література, історія, біологія, географія  і фізична культура.

З великим задоволенням займалася додатково в різних гуртках, секціях,  брала участь у спортивних змаганнях, заходах, любила грати у волейбол, баскетбол, хокей, співала в хорі, була членом шкільних організацій, робота в яких приносила свої плоди: я навчалася працювати в команді, чути і слухати людей, нестандартно підходити до рішення щоденних життєвих проблем.

В старших класах я входила в актив, тому виконувала громадські доручення, вносила свої пропозиції по реорганізації позакласного життя школи.

Все життя мої батьки (Василь Опанасович працював виконробом в будівельному господарстві, а мати, Євгенія Андріївна, швачкою в місцевому ательє) трудилися і свою любов, вольовий приклад, природну мудрість, сумління, високу мораль зуміли і мені прищепити.

В свої юні роки я стала самостійною людиною. В моєму серці було тверде переконання: навчатись і працювати, а тому переїхала жити в місто Кам’янець-Подільський.

В 1984 році, влітку я мріяла вступити на історичний факультет, але не набрала потрібну кількість балів і, на жаль, не пройшла за конкурсом. І з цього часу в мене почалася трудова діяльність.

13 вересня 1984 року мене прийняли на роботу в Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут ім. В.П. Затонського на посаду препаратора кафедри анатомії і фізіології людини факультету фізичної культури. Життя було насичене і цікаве. Фахової майстерності я змушена була навчатися у високопрофесійних викладачів кафедри: Д.Д. Совтисіка, О.П. Бодян, В.В. Теслюк, Ю.Б. Кривогорського. Кафедрою в той час керував Олексій Степанович Кучерук, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, ветеран Великої Вітчизняної війни, добра і інтелігентна людина.

В мої обов’язки препаратора кафедри входив немалий обсяг роботи, зокрема забезпечувати навчальний процес згідно навчальної програми, планів, науково-методичної, науково-дослідної роботи, створювати належні умови для успішного проведення занять з фізіології людини, біохімії, лікувальної фізичної культури. Брала участь у створенні та оформленні кабінетів, в забезпеченні їх необхідним обладнанням, таблицями, плакатами. Виконувала допоміжну роботу щодо організації діяльності студентських гуртків і проблемних груп.

Тому, для поповнення багажу знань, умінь і навичок, влітку 1992 року я вступаю на факультет фізичного виховання, заочної форми навчання.

Протягом того періоду кафедра вирішувала декілька наукових проблем. Одна із них: «Медико-біологічне дослідження адаптаційних змін в організмі юнаків 16-17 років при фізичних навантаженнях».

Керівником теми був професор О.С. Кучерук, виконавцями – всі члени кафедри.

Щорічно також проводились І-Ш тури студентських олімпіад, переможці з яких  виконували і захищали дипломні роботи. З моєї сторони необхідно було систематично поповнювати кабінети літературою з навчальних дисциплін кафедри (підручники, посібники, журнали), надавати допомогу в підборі фахової літератури для написання конкурсних, дипломних робіт. Організовувала на кафедрі виставки новинок літератури з відповідних галузей, списків рекомендованої літератури, брала участь у друкуванні матеріалів науково-дослідних робіт викладачів, статей доповідей, тез.

В 1988 р. завідувачем кафедри обирається кандидат біологічних наук, доцент Д.Д. Совтисік, толерантний, ввічливий до студентів, викладачів, зберіг творчу атмосферу кафедри. Тому співпрацювати було всім – одне задоволення.

28 липня 1997 року, у зв’язку з реорганізацією інституту мене переведено на посаду старшого лаборанта кафедри анатомії і фізіології людини та валеології. До  кафедри приєднано кафедру основ медичних знань, тому я забезпечувала навчальний процес і читання курсів з медико-біологічного циклу вже не тільки на факультеті фізичного виховання, але і інституті, загалом.

19 червня 1997 року Рішенням державної екзаменаційної комісії мені присвоєно кваліфікацію спеціаліста, вчителя фізичного виховання і я отримала диплом про закінчення інституту.

З 01 жовтня 1997 року я продовжувала працювати на посаді старшого лаборанта кафедри анатомії та фізіології людини до початку 2008 року. Але у зв’язку із введенням нової спеціальності на факультеті фізичної культури «Фізична реабілітація» із кафедри утворено 2 кафедри – «медико-біологічні основи фізичного виховання» та «фізичної реабілітації» (зав.каф. – к.біол.н., доц. Д.Д. Совтисік).

З 08 лютого 2008 року я працювала старшим лаборантом кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та фізичної реабілітації.

В мої обов’язки входило бути матеріально-відповідальною особою. Відповідати за загальний стан лабораторії біохімії, кабінетів кафедри за їх постійну готовність до занять, здійснювати комп’ютерний набір завдань для практичних і лабораторних занять, контрольних робіт, вступних, семестрових та державних іспитів з відповідних дисциплін, методичних рекомендацій, навчально-дослідних робіт.

У 2012 році в зв’язку з об’єднанням нашої кафедри з кафедрою теорії і методики фізичного виховання, кафедра отримала назву «Теорії і методики  фізичного виховання та здоров’я людини». Очолював кафедру кандидат педагогічних наук, професор М.С. Солопчук.

З 2015 р. кафедру знову реформовано з назвою «Фізична реабілітація та медико-біологічних основ фізичного виховання», тому з 01 вересня і по сьогоднішній час я виконую функціональні обов’язки старшого лаборанта, є секретарем кафедри і секретарем екзаменаційної комісії.

Нагороджена грамотами від адміністрації університету, профкому у зв’язку з відзначенням 65-річчя з дня заснування факультету фізичної культури (2014 р.), і за активну участь в організації та проведенні спортивного фестивалю «Кам’янець – активний, Кам’янець – спортивний» (2017 р.).

Заміжня. Чоловік – Музика Сергій Іванович, 1970 р.н., працює в філії «Смотрич» ТОВ СП «Нібулон» електриком.

Донька – Музика Аліна Сергіївна, 1994 р.н., закінчила КПНУ в 2018 році і отримала диплом магістра «Початкова освіта».